Захист мертвих регулюється релігійною, культурною та соціальною практикою по всьому світу. Спецдоповідач ООН: «Повага до мертвих – це ті, що роблять нас людьми» Права людини
У квітні 2021 року Морріс Тідбал-Бінц, судновий медик, громадянин Чилі та Аргентині, був призначений Спеціальним доповідачем ООН з питання про позасудові, сумарні або довільні страти. На 56-й сесії Ради з прав людини в Женеві він представив доповідь «Захист мертвих», в якій поділився своїми судженнями про те, чому захист мертвих є значним питанням прав людини.«Захист мертвих та прояв уваження до них – це ті, що робить нас людьми, – упевнений спецдоповідач. – Люди дотримувалися цих принципів із самого початку існування людства у всіх культурах та релігіях. У наші дні захист мертвих регулюється релігійною, культурною та соціальною практикою по всьому світу, національними законами, а також міжнародним гуманітарним правом, яке застосовується під час війни». міжнародного права у галузі прав людини, нагадує Морріс Тідбал-Бінц. Для належного розслідування потенційно незаконної смерті необхідне тіло жертви, щоби розслідування могло бути проведене відповідно до міжнародних стандартів. З іншого боку, існує право сім’ї на скаргу та повернення останків своїх загиблих близьких. У деяких випадках між правами виникають протиріччя. Наприклад, багато релігій карають похоронний обряд протягом 24 годин після смерті. Це може бути кремація в індуїзмі, буддизмі та джайнізмі або поховання в ісламі та юдаїзмі. «Це одне з основних прав сімей – знати, що трапилося з їхньою коханою людиною, яка зникла чи померла, – нагадує Спецдоповідач. – Із цим пов’язане право на правду, право знати, що саме сталося, а також право на справедливість. Відшкодування збитків, а також боротьба з безкарністю – це перший крок до того, щоб уникнути повторення подібних подій».
, оперативно, але при цьому дбайливо, повно, прозрачно та достовірно. За словами Спецдоповідача, при цьому необхідно дотримуватися двох основоположних концепцій, які полягають у незалежності та неупередженості розслідування.62~Приклади позитивних ініціатив щодо розслідування насильницьких исчезнень можна знайти в Аргентині, Чилі та Південній Африці. У 2023 році уряд Чилі взяло на себе відповідальність за пошук сведень про приблизно 1470 осіб, затриманих та загублених за диктатури Аугусто Піночета у період з 1973 по 1990 рік. Національний план з встановлення істини та відновлення справедливості включає встановлення обставин насильницького зникнення жертв, сприяння встановленню кримінальноївідповідальності, полегшення процесу виявлення, вилучення, ідентифікації останків жертв та повернення їх сім’ям. 62 У Південній Африці за роки апартеїду могли насильно зникнути до 2000 осіб. З них 477 були офіційно визнані насильно зниклими Комісією зі встановлення істини та примирення. У 2005 році Комісія створила Цільову групу з пошуку пропавших безвісти осіб, якій було доручено знайти, ексгумувати та ідентифікувати останки померлих за години апартеїду. Зв’язок захищати та поважати тіла померлих людей за будь-яких обставин. Інша проблема – брак ресурсів та досвіду в цій галузі. У деяких випадках виникає ситуація, коли особи, винні у незаконній смерті, навмисне знищують або намагаються сховати останки тіл жертв, щоб уникнути розслідування. зробити все необхідне…» Там, де є воля, можна зробити все необхідне навіть в умовах обмежених ресурсів, і доповідь повна прикладів такої практики, – каже Морріс Тідбал-Бінц. – Найбільш відомі приклади – військові кладбища, але й з мертвими, чия смерть не пов’язана безпосередньо із збройними конфліктами, часто звертаються гідно». На півдні Італії, в Катанії, є багато районів, де громада, муніципалітет або окремі жителі беруть на себе зобов’язання створювати спеціальні кладбища для поховання тіл загиблих мігрантів, які витягли з моря, чия особа невідома. Вони слідкуватимуть за тим, щоб тіло, незалежно від стану, було поховано догідним чином. При цьому вони зберігають всю інформацію про тіло, яка може стати в нагоді в майбутньому для подальшої ідентифікації та повернення сім’ям. які мають невеликі ресурси, але чудові людські якості, діють самостійно, нагадуючи нам про основи Загальної декларації прав людини», – підкреслює Спецдоповідач.
