Конвенція з охорони та використання транскордонних водотоків та міжнародних озер (Конвенція з транскордонних вод) націлена на захист та забезпечення якості, кількості та сталого використання транскордонних водних ресурсів шляхом сприяння співпраці. вона замислювалася як регіональна конвенція держав-членів Європейської економічної комісії Організації Об’єднаних Націй (ЄЕК ООН) Документ був прийнятий у Гельсінкі, Фінляндія, у 1992 році і набув чинності у 1996 році. У 2016 році Конвенція офіційно стала глобальною правовою основою співробітництва в галузі транскордонних водних ресурсів. 60~strong>Служба новин ООН: Як зміна клімату впливає на водні ресурси світу?
Соня Копель: Більшість наслідків зміни клімату виявляються через водяний цикл. 80 відсотків природних катастроф пов’язані з водою: повені, посухи та інші екстремальні явища. , в басейні Амазонки в Латинській Америці.
Крім того, зміна клімату впливає на якість води та інфраструктуру водопостачання, що, в свою чергу, стосується інших сфер життя: охорони здоров’я, сільського господарства, енергетики та транспорту. Наприклад, коли рівень води у річці Рейн падає через посуху, судноплавство доводиться зупиняти. Аналогічно, гідроелектростанції перестають працювати за дуже низький рівень води, як це відбувається в деяких регіонах США. Таким чином, багато наслідків зміни клімату, включаючи ті, що зачіпають наше повсякденне життя, пов’язані з водним циклом. Однак цей аспект поки що недостатньо обговорюється в рамках глобальних дискусій щодо зміни клімату. Тільки на КС-27 в Єгипті вперше було вказано значення водного питання в підсумковому документі, а на КС-28 проблеми, пов’язані з водними ресурсами, визнали ключовою тематичною метою адаптації до змін клімату. >Водночас важливою є не тільки для адаптації, а й для пом’якшення наслідків зміни клімату. Багато заходів щодо зниження викидів парникових газів також потребують значних обсягів води. Наприклад, виробництво відновлюваної енергії безпосередньо залежить від водних ресурсів, але цей фактор практично не враховується у кліматичних дискусіях. Щоб звернути увагу на цю проблему, ООН нещодавно опублікувала аналітичний звіт про роль води у пом’якшенні наслідків зміни клімату. Один із прикладів: на Маврикії планувалося розширення виробництва біопалива, але з’ясувалося, що для цього будуть потрібні значні обсяги води, яких у регіоні недостатньо. В результаті запропонували встановити опріснювальні установки, що, однак, збільшило б енергоспоживання та викиди вуглекислого газу. Враховуючи взаємозв’язок води та клімату, вдалося розробити більш стійкі рішення. Ще один важливий аспект – транскордонний характер водних ресурсів. кількох держав. Співпраця між країнами є важливою для запобігання конфліктам, таким як напруга в басейні річки Ніл між Ефіопією та Єгиптом. Водночас транскордонне співробітництво сприяє стійкому розвитку, зміцненню миру та регіональної інтеграції. Для підтримки такої співпраці існує Водна конвенція ООН – глобальний юридичний та міжурядовий механізм. Сьогодні її учасниками стали 55 країн, ще понад 30 перебувають у процесі приєднання, а представники 130 держав беруть участь у заходах Конвенції. Конвенція допомагає країнам узгоджувати управління водними ресурсами, запобігати конфліктам та створювати транскордонні угоди для управління басейнами річок, озер та підземних вод. Приклад успішної співпраці – Центральна Азія. Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан та Узбекистан ділятимуть басейн Аральського моря, де протягом десятиліть відбувалася екологічна катастрофа. В результаті спільних зусиль було створено Міжнародний Фонд спасіння Арала, який реалізує проекти щодо відновлення екосистем та покращення стану басейну. Нині в цій міжнародній організації головує Казахстан. Робота Фонду допомогла загальмувати негативні процеси і певною мірою покращити ситуацію з Аральським морем. Інший приклад – річка Талас, що протікає через Киргизстан та Казахстан. Раніше між країнами були розбіжності, але за підтримки ООН вони розробили транскордонну угоду та створили комісію для спільного управління водними ресурсами. Казахстан навіть погодився фінансувати інфраструктуру в Киргизстані, що зміцнило співпрацю. Також країни почали спільно розробляти стратегії адаптації до зміни клімату з огляду на такі проблеми, як танення льодовиків та посухи. Реалізація спільних заходів, включаючи відновлення екосистем та підвищення обізнаності місцевого населення, допомогла зміцнити регіональну співпрацю та мінімізувати наслідки кліматичних змін.
