Ольга Черевко – спеціаліст із комунікацій Управління ООН з координації гуманітарних питань. ІНТЕРВ’Ю | Співробітниця ООН у Рафаху: «Такого горя я не бачила ніде» Світ і безпека
Найпівденніше місто Гази – Рафах – останніми тижнями займає центральне місце в новинах, що надходять із охопленого війною анклаву. Незважаючи на постійні обстріли та близькість наземних боїв у Рафаху, продовжують працювати співробітники гуманітарних установ ООН. Серед них – Ольга Черевко, спеціаліст із комунікацій Управління з координації гуманітарних питань (УКГВ). В інтерв’ю Наргіс Шекінській зі Служби новин ООН Ольга розповіла про те, що відбувається зараз у Рафаху.
Ольга Черевко: Я працюю вже років двадцять в ООН, але навіть коли я не працювала в Організації, я часто бувала у так званих гарячих точках і такого страждання, такого горя я не бачила ніде. Я була тут у 2014 році, і я пам’ятаю, тоді ми думали, що та війна – це найгірше, що трапилося, і що слід залишиться незабутнім. Ніхто уявити собі не міг, що через десять років буде настільки жахливо і скільки ще горя принесе [нова війна].Величезна кількість людей без кінця пересувається з одного місця в інше, бо їм надсилають накази про евакуацію. Ось зараз у нас майже половина населення із Рафаху за два тижні перемістилася. Понад 800 тисяч людей переїхали в Хан-Юніс.62~
Люди живуть у жахливих умовах, скрізь стоять намети, бо будівлі зруйновані. Намети найчастіше зроблені з простирадл або із пластикових пакетів. Немає туалетів, води немає, дуже спекотно зараз, тому доступ до води дуже важливий … 60~ ?
ГОЧ: Знаєте, я навіть звикла вже до цього, бо я стільки років у цьому середовищі працюю. Не слід забувати, що ми тут – як гуманітарні працівники, як співробітники ООН – ми найзахищеніші люди. Якщо подивитися на поселення, які видно з вікна, одразу розумієш, що вони захищені набагато менше за нас. Тим не менш, у нас постійно щось відбувається, конвої потрапляють під вогонь, атаки і так далі. Працювати, звісно, небезпечно. Але я все одно набагато захищеніший, ніж проста людина тут, на жаль.
