У призначену годину глава ЮНІСЕФ в Україні Мунір Маммадзаде не зміг підключитися до запланованої віртуальної зустрічі, співробітники його офісу також були оффлайн: у Києві оголосили повітряну тривогу. Такі сьогодні будні українців та співробітників ООН у цій країні. Як живуть у цих умовах діти? На це питання під час інтерв’ю, яке, хай із запізненням, але все-таки відбулося, голова ЮНІСЕФ в Україні відповів Наргіс Шекінській зі Служби новин ООН.
Майже дві третини дітей в Україні були змушені залишити свої будинки на тому чи іншому етапі цієї війни. Це вже великий стрес для дітей.
В умовах воєнних дій, особливо в зимовий період, діти стають одними з найуразливіших груп населення. Постійні повітряні тривоги позбавляють їх нормального повсякденного життя, включаючи навчання, спілкування з друзями та участь у соціальних та емоційних заходах, необхідних для їх повноцінного розвитку.
У 2023 році 73 відсотки українців повідомили про серйозне зниження доходів, а це впливає і на добробут дітей. Фінансове становище сімей та здатність батьків забезпечити дітей зимовим одягом та харчуванням стають критичними факторами. Хоча є думка, що ситуація покращилася в порівнянні з попереднім роком, тривалість і систематичність конфлікту створюють відчуття, що на індивідуальному рівні ситуація навіть погіршилася в порівнянні з попередніми періодами.
НШ: Можливо, люди просто пристосувалися жити в таких умовах?
ММ:В Україні я лише місяць і тиждень, але я вже встиг переконатися в разючій стійкості людей у цій складній ситуації. Мені надалася можливість поїхати і до регіонів, і до фронтових зон, де йдуть активні бойові дії.
На перший погляд, неозброєним оком часом важко помітити зміни, але, згадуючи нещодавній захід, де брали участь діти, стає ясно, що ситуація зачіпає кожного: нещодавно я міг спостерігати, як дівчина-підліток під час веселого спілкування раптом почала плакати. Це, мабуть, найкраще характеризує те, як діти переживають події довкола себе. Вони можуть веселитися, але за цією радістю стоїть величезне емоційне навантаження.
Закриття шкіл і відсутність спілкування з однолітками створюють додаткові труднощі. Таким чином, за видимою стійкістю можуть ховатися глибокі емоційні переживання дітей.
Війна в Україні покалічила життя сотень тисяч дітей.
НШ: Про яке нормальне життя може йтися, якщо щойно у вас була повітряна тривога і нам довелося перенести це інтерв’ю! Ви торкнулися освіти. Ми щодня в новинах читаємо про руйнування та пошкодження шкіл, про гібридну освіту. Чи вдалося сьогодні забезпечити якоюсь формою навчання всіх українських дітей? 60~ /strong>Наш досвід у період пандемії COVID-19 та в цілому з дистанційним навчанням ясно показує, що поточний рівень освіти не відповідає тим стандартам, яких ми повинні прагнути. Близько 5,3 мільйонів дітей стикаються з перешкодами, які заважають їм здобувати повноцінну освіту.
Більш ніж 7000 шкіл, як і раніше, залишаються недоступними для дітей через відсутність безпеки: деякі з них пошкоджені або зруйновані, а інші використовувалися в ході конфлікту, діти змушені звертатися до онлайн-освіті. Це призводить до масової втрати результатів навчання, включаючи погіршення показників з мови, читання та математики, як показали недавні дослідження.
У цьому контексті міністерство освіти і науки, спільно з урядом та партнерами, докладає зусиль для забезпечення безперервного освітнього процесу, нехай навіть в онлайн-форматі.
Ми надаємо підтримку не лише з точки зору контентної частини та забезпечення доступу дітей до формального та неформального навчання, але також акцентуємо увагу на підтримці самих викладачів та вчителів. Важливо враховувати, що війна торкнулася не лише дітей – вчителі, лікарі та соцпрацівники самі також перебувають у вразливому становищі. Багато хто з них зіткнувся з декількома переселеннями, що робить цю групу особливо вразливою, з ними теж потрібно працювати.
З лютого 2022 року ми підтримали майже півтора мільйона найуразливіших дітей, забезпечивши їм доступ до формальної та неформальної освіти, включаючи навчання в ранньому віці. Ми також допомагаємо уряду в ремонті та відкритті шкіл, щоб забезпечити безпечне середовище для навчання дітей.
Наш пріоритет полягає у відновленні та адаптації шкіл, щоб вони були доступними, інклюзивними та безпечними для дітей, з оновленим обладнанням та необхідними умовами. Для дітей, які не можуть відвідувати заняття особисто, ЮНІСЕФ створює можливості для дистанційного навчання.
НШ: Україна – можливо, найзабрудненіша мінами територія в світі, і ЮНІСЕФ веде величезну просвітницьку роботу в цьому напрямку. Розкажіть про ці проекти, будь ласка.
ММ: На даний момент близько 30 відсотків території України потенційно забруднені мінами і боєприпасами, що не розірвалися, що становить серйозну загрозу для населення.
Хоча ми сподіваємося на якнайшвидше завершення військових дій, питання розмінування залишиться актуальним ще на довгий час. З 2014 року ми реалізуємо програму з правил мінної безпеки, використовуючи освітньо-розважальний підхід, особливо важливий на ранньому етапі навчання.
Відомий у нас фігура – службовий собака Патрон, з популярного мультфільму, розробленого ЮНІСЕФ, став офіційним послом та героєм українських дітей.
З червня цього року завдяки рекламним кампаніям та інформаційним матеріалам у громадському транспорті, а також використанню цифрових платформ ми змогли охопити 12 млн осіб. Нещодавно я зустрічався з представниками міністерства внутрішніх справ, і ми плануємо подальшу співпрацю з міністерством освіти та науки.
У вересні цього року ми запустили 15 мобільних класів з безпеки. Ці класи оснащені спеціальним обладнанням та проводяться у різних регіонах. Державні служби з надзвичайних ситуацій та національна поліція використовують інтерактивні інструменти та формати, розроблені для навчання дітей важливим аспектам безпеки. Наша мета – зробити це частиною національної шкільної програми та впровадити у навчання з безпеки у школах.
НШ: Ви нещодавно приїхали в Україну, і я хотіла б запитати, що на вас справило найбільше враження.
ММ: Спілкування з людьми на національному та місцевому рівнях, включаючи чиновників, а також спілкування з молоддю дозволяють мені бачити дивовижну стійкість українського народу. Минулого тижня, наприклад, я був у Житомирі, де ми обговорювали питання відновлення регіону з упором на дітей та молодь. Спілкування включало не лише мерів і місцеву владу, а й представників молоді. Український народ має непохитний дух, люди з неймовірною добротою ставляться один до одного, до мене особисто і сповнені рішучості захистити майбутнє своїх дітей. Це вселяє величезну надію.
Незважаючи на активні дії на сході та півдні країни, діти продовжують мріяти. Ми запустили кампанію з українською поштою, де діти надсилають одне одному побажання та листівки. Нещодавно, коли головпоштамт був закритий через тривогу, ми перейшли в укриття станції метро, де я спілкувався з дівчинкою, яка малює листівку з однолітком. Це підкреслює, що навіть у складних обставин діти зберігають силу мрій та віру у світле майбутнє.
Однак однієї надії недостатньо. Нам потрібно втілювати наші плани, продовжувати надавати життєво важливу підтримку, відстоювати світ та інвестувати у майбутнє, в якому українські діти знову зможуть сміятися, навчатися та мріяти без страху та обмежень.
