Відволікання від водіння є результатом не лише того, що водії використовують свої телефони, коли вони повинні бути уважними. Але це суттєва причина проблеми, на яку припадає принаймні 13 відсотків смертельних випадків, пов’язаних із керуванням автомобілем, і зростає до 1 із 5 серед молодих водіїв. Тепер дослідження, проведене за участю клієнтів страхової компанії Progressive, перевірило різні стратегії, щоб змусити цих водіїв покласти телефони в машину, і виявило дві, які значно зменшили використання кишенькового пристрою, і ефект зберігся після закінчення дослідження.
У дослідженні взяли участь 1653 клієнти, які вже брали участь у програмі Progressive Snapshot, яка передбачає використання програми для смартфона, яка визначає використання телефону під час водіння. Перед початком випробування всі учасники в середньому користувалися портативним комп’ютером за кермом понад 6,4 хвилини на годину. Progressive каже, що його найбезпечніші клієнти користуються портативним комп’ютером під час водіння менше 1 хвилини на годину.
П’ять тестових груп
Водії були розділені на п’ять різних гілок, у кожній із яких зростала кількість втручань. Перша група щойно отримала інформацію про проблему, як-от статистичні дані про закони штату, які забороняють використання телефону під час керування автомобілем, підвищений ризик ДТП і рекомендації використовувати натомість такі опції гучного зв’язку, як кріплення для телефону чи інтерфейс трансляції.
Друга рука отримала навчальні матеріали та безкоштовне кріплення для телефону з повідомленням «За кермом? Припаркуйте свій телефон тут». Авторів особливо цікавило, чи спрацює ця рука, враховуючи відносно низьку вартість і одноразовий характер цього втручання.
Третя рука отримала навчальні матеріали та кріплення, але учасників також попросили письмово взяти на себе зобов’язання зменшити використання телефону під час водіння. Дослідники поінформували цих учасників про базове використання телефону за кермом, а потім поставили їм щотижневі цілі скоротити використання телефону до рівня нижче 1 хвилини на годину протягом 10-тижневого дослідження. Ця група також отримувала регулярні поради щодо корисних звичок, як-от нагадування про уважність, підбадьорливі підказки або використання режиму «не турбувати» телефону під час водіння.
Четверта група включала всі ті самі втручання, що й третя, але також додала конкурентну гейміфікацію. Щопонеділка ввечері під час 10-тижневого випробування учасники четвертої групи отримували повідомлення з метою використання портативного пристрою на наступний тиждень і чи досягли вони цілі попереднього тижня. Очки нараховувалися за досягнення мети та знімалися за відступ. Крім того, учасники зі схожим базовим рівнем використання були згруповані разом у десятки, щоб сформувати таблицю лідерів, щоб люди могли змагатися з (анонімними) однолітками.
Нарешті, п’ята частина включала ті самі втручання, що й четверта, і додала фінансовий стимул. Учасники, які набрали достатню кількість балів протягом 10-тижневого дослідження, розділили між собою приз у розмірі 2000 доларів США, зрештою кожен отримав по 15,63 доларів США. Цьому відділу також було сказано, що вони отримають 5 доларів за фінішування на чолі тижневої таблиці лідерів, яка відображала стовпець «загальний виграш» у цьому відділі.
Що спрацювало?
Можливо, не дивно, що жодне з втручань у першій, другій чи третій групах не призвело до того, що ці учасники значно зменшили використання кишенькових машин під час водіння. Але у водіїв у четвертій групі під час дослідження було на 20,5 відсотка менше використання рук під час водіння.
Більше того, цей ефект зберігався протягом решти періоду прогресивного знімка (період після втручання різної тривалості, який тривав 25–65 днів) після закінчення 10-тижневого дослідження, при цьому ця група все ще показуючи на 16,2 відсотка менше використання кишенькового пристрою порівняно з контролем.
Оплата водіям на додачу до конкурентної гейміфікації була найефективнішим способом змусити їх відкласти телефони. Ця група скоротила використання кишенькових пристроїв на 27,6 відсотка, або 89 секунд на годину, порівняно з контрольною групою. Це зниження підтримувалося на тому самому рівні протягом періоду після втручання для цієї групи.
Гейміфікацію вже застосували з різним ступенем успіху автовиробники та їхні дизайнери інтерфейсу, щоб спробувати заохотити водіїв гібридів та електромобілів бути більш ефективними. Тож не зовсім дивно бачити, що той самий підхід може працювати для зміни інших типів поведінки за кермом. Цілком можливо, що страхові компанії можуть почати фінансово стимулювати водіїв до кращої поведінки, припускаючи, що призи коштуватимуть менше, ніж сума, заощаджена за рахунок сплати за меншу кількість аварій і претензій.
PNAS, 2024. DOI: 10.1073/pnas.2320603121 (Про DOI).
