2,2 мільярди людей все ще живуть без доступу до чистої води. Доповідь ООН: водний криз – загроза безпеці у всьому світі Цілі в галузі сталого розвитку У Всесвітній доповіді ООН про стан водних ресурсів 2024 року, опубліковану ЮНЕСКО від імені механізму «ООН — водні ресурси», наголошується, що напруженість щодо водних ресурсів призводить до загострення конфліктів у всьому світі. Щоб зберегти світ, держави повинні зміцнювати міжнародне співробітництво та транскордонні угоди в цій сфері.
2,2 млрд людини не мають доступу до чистої води
Згідно з новою доповіддю, підготовленою учасниками та партнерами механізму «ООН — водні ресурси» та опублікованій ЮНЕСКО, сьогодні 2,2 миллиарда людей все ще живуть без доступу до чистої води, а 3,5 миллиарда не мають доступу до безпечних санітарних умов. Таким чином, мета ООН щодо забезпечення такого доступу для всіх до 2030 року далека від досягнення, і є підстави побоюватися, що ця нерівність може продовжувати зростати. 2021 рік від посухи постраждало понад 1,4 мільярда людей. На 2022 рік приблизно половина населення світу відчувала гостру нестачу води протягом як мінімум частини року, а одна чверть зіткнулася з «надзвичайно високим» рівнем водного дефіциту, використовуючи понад 80 відсотків своїх щорічних запасів прісної води з відновлюваних джерел. Прогнозується, що зміна клімату призведе до збільшення частоти і серйозності цих явищ, що створить гострі ризики для соціальної стабільності.Першим наслідком є погіршення розумів життя, що веде до зниження продовольчої безпеки та ризиків для здоров’я. Нестача води також впливає на соціальний розвиток, особливо дівчаток і жінок. У багатьох сільських районах вони несуть основну відповідальність за збирання води, витрачаючи на це завдання до кількох годин на день. Ограничений доступ до водопостачання посилює цей тягар, що підриває освіту, економічну долю та безпеку жінок. Це також може сприяти більш високому рівню відсіву зі середньої школи серед дівчаток у порівнянні з хлопчиками.Відсутність водної безпеки також була названа одним із факторів миграції. Міграція, у свою чергу, може сприяти зниженню водної безпеки, створюючи додаткове навантаження на водні системи та ресурси в місцях розселення, тим самим посилюючи соціальну напруженість. Дослідження, проведене в Сомалі, свідчить про дворазове зростання кількості випадків гендерного насильства щодо групи переміщених осіб. 62~Нестача водних ресурсів може підвищити ризик виникнення конфліктів. У Сахельському регіоні деградація водно-болотних угідь, часто через погано продумані проекти освоення водних ресурсів, загострила місцеві розбіжності щодо доступу до чистої води та продуктивних ґрунтів, викликаючи напруженість. ~Незважаючи на те, що близько 40 відсотків населення світу проживає в басейнах транскордонних річок та озер, лише п’ята частина країн заклала транскордонні угоди про спільне справедливе управління цими спільними ресурсами. Багато транскордонних басейнів вже розташовані в районах, де в даний час чи в минулому спостерігалася міждержавна напруженість. В арабському регіоні в 2021 році сім країн перебували в стані конфлікту, причому деякі з них — протягом багатьох років, що мало далекосяжні последствия для водопостачання, інфраструктури та потенційної співпраці з питань, пов’язаних з водою. Африка залишається особливо уразливою для міждержавних протиріч, пов’язаних з водою: 19 з 22 досліджених держав страждають від нестачі води, а дві третини пресноводних ресурсів континенту є транскордонними. Зі 106 транскордонних водоносних горизонтів, нанесених на карту в Африці, міждержавне співробітництво було офіційно оформлене тільки в семи. Приклади успішного співробітництваСпівробітництво в галузі управління транскордонними водними ресурсами є потужним важелем для підтримки миру. Створюючи умови для регулярного діалогу між усіма сторонами та формуючи необхідну правову базу, така співпраця здатна вирішити більшість суперечок, пов’язаних з водою, а отже, запобігти виникненню чи загостренню більш масштабних конфліктів.
Читайте також:
Узбекистан першим у Центральній Азії приєднався до Протоколу ООН по воді та здоров’ю
Рамкова угода щодо басейну річки Сава (РСБРС), підписана у 2002 році Боснією та Герцеговиною, Хорватією, Сербією та Словенією, стала першою багатосторонньою угодою, орієнтованою на співпрацю для сталого розвитку регіону у Південно-Східній Європі. Воно успішно заклало основу стійкого управління водними ресурсами. Через два десятиліття після його прийняття воно стало ключовим фактором стабільності у регіоні, а тепер слугуватиме прикладом передової практики для інших регіонів світу. у розмірах на 90 відсотків призвело до виникнення широкого спектру економічних проблем та проблем безпеки у регіоні. Проте останніми роками Камерун, Чад, Центральноафриканська Республіка, Лівія, Нігер та Нігерія надали нового імпульсу діяльності Комісії з басейну озера Чад. Мандат Комісії розширився і став включати забезпечення найбільш ефективного використання вод басейну, координацію місцевого розвитку та запобігання виникнення розбіжностей, які можуть виникнути між цими країнами та місцевими громадами. Сьогодні Комісія є найбільш підходящим інститутом для задоволення специфічних потреб басейну, включаючи питання соціально-економічного розвитку та безпеки. Ці два приклади підкреслюють той факт, що навіть у складних ситуаціях у держав є засоби для проведення політики щодо забезпечення доступу до води та спільного управління водними ресурсами, яка є справедливою та рівноправною завдяки міжнародному співробітництву та підтримці системи Організації Об’єднаних Націй.
