Перевірка документів у євреїв у Кракові. Польща, 1941 75 років Конвенції про запобігання геноциду: як його визнали злочином Міжнародне право60>Цього року виповнюється 75 років Конвенції ООН про попередження злочину геноциду та покарання за нього. Вона була ухвалена 9 грудня 1948 року. Із цією датою пов’язаний Міжнародний день пам’яті жертв геноциду. Не всі знають, що самого терміну «геноцид» до 1948 року не існувало. Його появою на світ людство зобов’язане Рафаелю Лемкіну, автору проекту Конвенції.
Боротьба за ухвалення цього документа стала справою його життя. Вперше Лемкін представив свій проект у 1933 році, ООН схвалила відповідну Конвенцію лише 1948-го. За цей час у Голокості загинули 49 родичів Лемкіна, включаючи його батьків. Сам він дивом уник їх долі. В архіві ООН збереглася радіопередача 1958 року, присвячена життю та діяльності Рафаеля Лемкіна. Його роль виконує актор, проте звуки історичного засідання Генасамблеї – документальні. Ми адаптували програму для російськомовних радіослухачів.
| *****«Генеральна Асамблея схвалила Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього і пропонує цей документ країнам-членам для підпису, ратифікації та приєднання відповідно до 11-ї статті документа».
Це запис засідання Генеральної Асамблеї, яке проходило 1948 року. Ухвалена тоді Конвенція встановила міжнародний правовий статус поняття «геноцид» як найтяжчого злочину проти людяності. Автор документа – Рафаель Лемкін, польсько-американський юрист єврейського походження, для якого це стало головним проектом його життя. Лемкін народився в єврейській сім’ї на території Російської імперії. Його батько був фермером, а мати захоплювалася філософією та мовами. До 19 років Лемкін чітко вирішив, що хоче стати юристом, щоби боротися з конкретним явищем – масовим вбивством. Цей злочин тоді ще не мав юридичного визначення.
Ось міркування Лемкіна у віці 19 років: «Як так вийшло, що протягом тисячоліть масове вбивство ніколи не вважалося злочином? Цілі народи навмисно винищувалися, навмисно і масово, а закону, за яким можна було б судити за такі дії – не було і ні. І, як світ бореться з цими жахливими злочинами? Де, я питаю, совість людства? Де совість?»
на роботу до варшавської прокуратури. Він працює клерком у державній установі, проте ні на хвилину не забуває про головну мету. 1933 року він їде на міжнародну конференцію з уніфікації міжнародного права в Мадриді, де вперше пропонує розробити міжнародну конвенцію проти геноциду. І знову Лемкін, але вже подорослішав і з юридичною освітою:
«Чи відомо Вам, що за часів Чингіз-хана монголи вбили понад десять мільйонів людей? Люди були настільки налякані, що коли Чингіз-хан наказував чоловікам, жінкам і дітям лягти на землю, вони лежали, не рухаючись, тижнями. Чи відомо вам, що в царській Росії за часів погромів козаки розпорювали євреям животи і набивали туди пух із перин і подушок, які єврейські дівчата отримували в посаг, виходячи заміж.
Рафаель Лемкін.
Пропозицію Лемкіна відхилили, а він втратив роботу. Над Європою вже почали згущуватись хмари фашизму. Лемкіну сорок років: «Я втік від нацистів… Вони не дуже мене любили, м’яко кажучи. Тепер я живу в Америці, радник з міжнародних питань у військовому відомстві США. Мої батьки були вбиті в концтаборі Освенцім. Вони були винищені. Тепер я маю назву для подібних злочинів. Чи не здається вам дивним, що роблячи масові вбивства протягом десятків тисяч років, людство не придумало назви своїм діям. Я придумав – це «геноцид». «Генос» означає грецькою «народ», «раса», «плем’я». «Геноцидом» я назвав винищення людей». У США Лемкін викладав кримінальне право в університеті… і продовжував боротьбу, тепер уже в Організації Об’єднаних Націй. Його ідея відповідала ідеалам ООН. Конвенція офіційно набула чинності 1951 року, після того, як її ратифікували 20 країн. Чи задоволений Лемкін 63 Давайте послухаємо: 60 62 62 62 «Я хочу, щоб ми не спочивали на лаврах нашого успіху. Я хочу, щоб усі країни ратифікували Конвенцію, і вона стала б законом для всього світу. А ще я хочу, щоб закладені в ній принципи людяності знаходили відгук у серці кожного жителя нашої планети; щоб у майбутньому ми ніколи не відмовляли в допомозі гнаних, навіть якщо злочин проти них скоюється далеко за межами нашої країни». про попередження злочину геноциду та покарання за нього. До речі, США – країна, яка надала Рафаелю Лемкіну захист від нацизму, приєдналася до Конвенції лише 1988 року.
