В Астані включили помаранчеве підсвічування міських пам’яток у зв’язку з міжнародною акцією «16 днів активних дій проти ґендерного насильства». Фото з архіву. Громадськість у Казахстані вимагає посилення покарання за побутове насильство Жінки
У Казахстані останнім часом активно дебатувалося питання щодо посилення покарання за домашнє насильство. Зараз – на тлі цілого ряду резонансних злочинів – він став особливо гостро. На початку листопада один з колишніх високопосадовців країни, згідно з повідомленнями, побив свою дружину в ресторані, що йому належить, в Астані, жінка померла. Через тиждень з’явилися повідомлення про те, що в столиці сталося ще два вбивства чоловіками своїх дружин.
Всі ці передбачені злочини набули широкого розголосу в ЗМІ і викликали шквал обурень у казахстанському суспільстві. У соціальних мережах розгорнулися справжні баталії про необхідність посилення покарання за насильство проти жінок і дітей, звучать заклики до уряду та законодавців доопрацювати існуючі законопроекти та забезпечити повноцінний захист жертвам. відбувається глобальна кампанія «16 днів активних дій проти ґендерного насильства». Це щорічний проект ООН, який стартує 25 листопада, у Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок, і закінчується 10 грудня, у День прав людини.В Астані в рамках цієї кампанії з ініціативи координатора ООН у Казахстані відкрилася інтерактивна арт-інсталяція «Нерозказане», а Служба новин ООН поговорила з депутатом Мажиліса (Нижня палата Парламенту) Сергієм Пономарьовим та казахстанською правозахисницею, доктором права Халідою Ажи.
Соціальні мережі як засіб боротьби проти насильства
Як розповів Пономарьов, внаслідок ґендерного насильства в Казахстані гине близько 400 жінок щорічно, при цьому лише 40 відсотків справ доходить до суду. Однак останнім часом подібні злочини принаймні набувають широкого розголосу, в тому числі – завдяки сучасним технологіям і соціальним мережам.«Завдяки розвитку технологій, сьогодні кожна людина має під рукою смартфон, а тому може зняти відео та фото кричущого випадку та розмістити це у соціальних мережах. Також у містах повсюдно є камери зовнішнього стеження. Все це дозволяє фіксувати всі категорії злочинів, не лише щодо жінок та дітей», – каже Пономарьов. «Раніше було таке хибне уявлення: не слід виносити сміття з хати. Жертви домашнього насильства мовчали, через що агресори, не отримавши належної відсічі, відчували свою безкарність. Сьогодні ми бачимо, що жертви насильства змогли перебороти свій хибний сором і розповісти публічно через соціальні мережі про отримані ними травми. І незважаючи на те, що в дискусіях у соцмережах ще за застарілою інерцією присутній якийсь осуд жертв, які зважилися розповісти про себе, все ж більшість людей надають їм моральну підтримку», – розповідає Ажигулова. h2>Жорсткість покарання за побої
Пономарьов повідомив, що останнім часом влада Казахстану вжила низку заходів, спрямованих на боротьбу з домашнім насильством. Зокрема, була виключена можливість так званого «примирення сторін», через яку багато справ не доходили до суду. суду, ні, тим більше, у залі суду. Якщо раніше для порушення справи була потрібна заява потерпілої жінки, яка могла відмовитися її написати, або забрати, то тепер для порушення кримінальної справи достатньо відео з мобільного або з камер вуличного стеження, щоб довести провину ґвалтівника», – повідомляє Пономарьов.
Цього року дещо збільшилися терміни покарання за деякі з таких злочинів. Якщо раніше за заподіяння легкої шкоди здоров’ю агресор міг отримати до 5 діб арешту, тепер, після внесення змін до Адміністративного кодексу, відповідальні особи будуть проводити в неволі більш тривалий термін – 15 діб. А у разі повторного затримання їм загрожує до 25 діб позбавлення волі.
«Чого бояться агресори? – каже Ажигулова. – Вони бояться покарання у вигляді арешту або штрафу, а також громадського осуду. Коли аб’юзер викрито, то він несе ще й репутаційні ризики, що змушує його тримати себе в руках». ~/strong>
Проте вжитих останнім часом заходів недостатньо, вважають багато хто. Хоча покарання за домашнє насильство і було дещо жорсткішим, незмінним залишається найгрубіший акт нехтування здоров’ям, безпекою та правами жінок: у 2017 році сімейно-побутове насильство в Казахстані було декриміналізоване, побої та заподіяння легкої шкоди здоров’ю віднесли до адміністративних, а не кримінальних правопорушень.
«Зараз казахстанське суспільство досягло своєї “точки кипіння”. Казахстанці вже не хочуть нічого забувати та прощати. Жінки не згодні більше зазнавати насильства в сім’ї та в побуті. Більшість громадян, судячи з гарячих дискусій у соціальних мережах після серії резонансних вбивств і фактів насильства щодо молодих жінок і дітей, вимагають посилення покарання та криміналізації сімейно-побутового насильства», – каже Ажигулова.
25 листопада, у Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок, в Алмати пройшов мітинг: активісти вимагали посилення чинного законодавства щодо криміналізації сімейно-побутового насильства.
«Як юрист-соціолог, я давно виступаю за криміналізацію будь-яких видів насильства у сім’ї. Активно займаюся цією проблематикою з 2019 року. Зверталася до глави держави, до Генпрокуратури, Міністерства внутрішніх справ Республіки про необхідність вжиття таких заходів і навіть висувала конкретні кроки. Але у відповідь з правоохоронних органів отримала лист зі списком з дев’яти аргументів проти», – каже Ажигулова. Однак згідно з дослідженням Казахстанського інституту суспільного розвитку при Міністерстві інформації та суспільного розвитку 2022 року, саме насильство в сім’ї веде до розлучення, а не покарання за насильство. А посилення боротьби з насильством буде серйозним стримуючим фактором для сімейних аб’юзерів», – додає вона.
«А якщо за зачиненими дверима мають місце факти педофілії, коли за участю дітей знімають порнофільми, то мова вже йде про захист прав дитини. А якщо колишній високопосадовець б’є свою дружину в ресторані, що йому належить, так, що вона вмирає, але при цьому ніхто не приходить до неї на допомогу, як бути в цьому випадку?» – зазначає вона.
Нагадавши про випадок з колишнім міністром Бішимбаєвим, Ажигулова підкреслює, що побутове насильство може відбуватися у будь-якій сім’ї, і це не залежить від достатку чи статусу людини.
Нульова терпимість до насильства як національна ідея
За словами Ажигулової, щоб змінити ставлення суспільства до проблеми домашнього насильства, необхідно працювати з підростаючим поколінням. Зрештою, нульова терпимість до насильства має стати правовою, соціальною та культурною нормою. Коли зі шкільної лави діти все вбирають, як губка, і ми пояснюємо їм, що таке особиста недоторканність, що таке особисті межі, як вони повинні поводитися. Тільки тоді ми зможемо здобути покоління з високою правовою культурою. І якщо більшість населення буде юридично грамотною, то нульова терпимість до насильства стане нормою у нашому суспільстві», – наголошує правозахисниця.
«На жаль, проблема нинішнього молодого покоління – комплексна. Причин насильства багато: невлаштованість, низькі прибутки, алкоголізм. Практично немає молоді, що читає. Саме тому, на мій погляд, нам необхідно прийняти нову національну ідею, суть якої полягає в небайдужості до будь-якого прояву насильства щодо дітей та жінок», – каже Пономарьов. Люди повинні реагувати на будь-які випадки насильства, вважає Пономарьов, і виявляти громадянську відповідальність, «наприклад, коли дівчину, що кричить про допомогу, хлопці затягують у машину, коли чути плач дітей і жінки. із сусідів квартири».
