Суспільства, де права жінок поважають та захищають, успішніші, нагадують в ООН. Становище жінок на Північному Кавказі погіршується і допомагати їм все важче Права людини
У Чечні обмежуються права жінок, обмежується їх роль у громадському житті, а особи, які вчиняють «злочини честі», залишаються безкарними. Все це супроводжується небажанням або нездатністю федеральної влади Росії втручатися в ситуацію, що склалася. Про це заявила у своїй доповіді незалежний експерт ООН з прав людини у РФ Маріана Кацарова. Спецдоповідачка також повідомила, що серйозні порушення прав людини продовжуються в Інгушетії.
Зростання числа порушень прав жінок на Північному Кавказі
Докладніше про становище жінок на Північному Кавказі в інтерв’ю Службі новин ООН розповіла прес-секретар кризової групи СК SOS Олександра Митрошкіна. Ми поговорили з Митрошкіною в рамках кампанії «16 днів активних дій проти гендерного насильства», що зараз проходить. Це щорічний проект ООН, який стартує 25 листопада, у Міжнародний день боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок, і закінчується 10 грудня, у День прав людини. її організація спеціалізується на допомозі людям із спільноти ЛГБТІК+, однак останнім часом група почала займатися і захистом прав гетеросексуальних жінок, які все частіше стикаються з обмеженнями та переслідуваннями. дійсно офіційно допомагаємо саме персонам ЛГБТІК+ на Північному Кавказі. Але так вийшло, що звернень від жінок стало настільки багато і деякі з них були настільки критичні, що ми стали допомагати і гетеросексуальним дівчатам і жінкам, просто тому, що наші колеги з організацій, що спеціалізуються на допомозі жінкам, не завжди справляються з обсягом заявок і серйозністю запитів», – розповіла Митрошкіна.
Жінки скаржаться на обмеження своїх прав і свобод: їм не дають виходити з дому без супроводу, ходити туди, куди вони хочуть, навчатися там, де вони хочуть, не дозволяють працювати, нав’язують їм небажаний шлюб із людиною, яку вони не люблять, а також змушують дотримуватися релігійних звичаїв, зокрема – носіння хіджабу. Найбільше скарг надходить з Чечні, Інгушетії і Дагестану. Допомагати жінкам стає все важче. у кількості заявок, що збільшилася, підкреслює Митрошкіна, а в збільшеному рівні складності справ, якими доводиться займатися правозахисним організаціям.
«Багато наших колег з жіночих правозахисних організацій чудово справляються з тим, що вони робили завжди – надання юридичної допомоги, психологічної підтримки, евакуація з регіону та надання шелтера в іншому регіоні Росії. Але ситуація посилилася, і зараз той рівень підтримки жінок Північного Кавказу, який був раніше, вже недостатній», – каже Митрошкина. складно залишити регіон, їх утримують, контролюють, і якщо вони втечуть, до цього будуть підключені правоохоронні органи, які зроблять все можливе, щоб знайти та повернути дівчат. Це ускладнює евакуацію з регіону», – додає вона.62~
За словами Митрошиної, її організація регулярно стикалася з подібними випадками, коли працювала у сфері евакуації представників спільноти ЛГБТК+. “Їх було завжди складно евакуювати, тому що переслідування було організовано не лише на сімейному рівні, а й на рівні місцевих правоохоронних органів та влади”, – пояснює вона.
Крім того, у Росії зараз важлива не лише «первинна евакуація» – із регіону. Дуже часто жінки не можуть залишатися навіть в інших суб’єктах РФ, тому що їх знаходять, викрадають та насильно повертають до рідних республік.
Мітрошкіна навела приклад: випадок Марини Яндієвої, яка втекла з дому в Інгушетії, рятуючись від домашнього насильства та пригноблень, а її родичі шантажують її та загрожують убити юриста, який підвіз її на одній з ділянок колії, та її сім’ю. Родичі також кажуть Марині, що подадуть заяву про крадіжку. Наразі дівчині дуже складно отримати будь-які документи, включаючи закордонний паспорт, і є ймовірність того, що її затримають за заявою родичів та відправлять назад до Інгушетії.
Інший гучний випадок, яким займалася організація СК SOS – справа Седи Сулейманової, яку викрали і силою повернули до Чечні. Вона втекла з дому, оселилася в Санкт-Петербурзі, знайшла там роботу, почала зустрічатися з молодим чоловіком, вони збиралися одружитися. Про її долю після викрадення та насильницького повернення до Чеченської Республіки нічого невідомо. Причому, як зазначила Митрошкіна, федеральна влада ніяк не відреагувала на цю справу. Прокуратура Санкт-Петербурга в листопаді почала перевірку, але поки ні про які результати не повідомляється. врегулювати конфлікти з родичами та залишитися у північній столиці, а у крайньому випадку – звернутися до правоохоронних органів. «Але, як виявилося, це було необачне рішення і все ж таки варто було евакуювати її за кордон», – каже співробітниця правозахисної організації.
Вбивства честі
На питання про те, що може чекати жінку, яку насильно повернули додому, Мітрошкіна відповіла, що, на жаль, один із ймовірних сценаріїв – це так зване «вбивство честі».
«Родичі як би “змивають ганьбу” за те, що дівчина втекла і жила “неналежно” для сім’ї. Такий варіант дуже ймовірний. Найнадійніший механізм захистити та убезпечити дівчину від такого результату – оприлюднити, розповісти публічно про те, що сталося. У такому разі, можливо, родичі не вб’ють дівчину», – каже співробітниця правозахисної організації.
«У разі, якщо дівчину не вбивають, то за нею пильно стежать, щоб вона не втекла повторно, карають за її “неправильну поведінку” та втечу. На нашій практиці я не знаю жодного випадку, коли становище дівчини в сім’ї стало значно кращим після повернення, тому що родичі усвідомили, що були неправі і вирішили змінити свою поведінку», – додає Митрошкіна. Вона пояснює, що вбивства честі – це повсякденна реальність для жінок на Північному Кавказі. Навіть якщо в їхній сім’ї немає насильства та вбивства честі не практикуються, такі вбивства все одно вважаються нормою у суспільстві. Мешканці північнокавказьких республік регулярно чують, що якусь дівчину вбили родичі, бо вона неправильно щось зробила чи сказала. При цьому в таких випадках кажуть, що родичі «правильно зробили», і що вина в тому, що трапилося, лежить на жінці.
«З іншого боку, якщо дівчина живе у відносно прогресивній сім’ї та в якомусь великому місті як, наприклад, Махачкала, то є ймовірність, що ця реальність не сильно її торкається. Тому що не можна однозначно сказати, що на Північному Кавказі є якесь загальне склепіння традицій, які можна докласти до будь-якої родини. Є сім’ї, які практично не відрізняються від тих самих сімей у Москві чи Санкт-Петербурзі», – каже Митрошкіна. До 2022 року жінки з північноказказських республік часто зверталися зі скаргами до Європейського суду з прав людини ( ЄСПЛ). Однак зараз, після виходу Росії з-під його юрисдикції, розраховувати на допомогу цієї інстанції вони не можуть.«З погляду міжнародного права жінки можуть розраховувати лише на надання якогось притулку чи гуманітарних документів у європейських країнах. Це досить складний процес, тому що, на жаль, для європейських країн не завжди є очевидною проблематика жіночого питання на Північному Кавказі. У очах європейського законодавства Північний Кавказ – це частина Росії. І загалом щодо Росії права жінок хоч і обмежуються, але це не критично», – каже Митрошкіна. Так, у більшості регіонів Росії жінка, яка зіткнулася з домашнім насильством, навіть незважаючи на відсутність кримінального покарання за подібні злочини, все-таки може звернутися до правоохоронних органів та отримати підтримку.
«Жінки в Росії не перебувають в очах європейського закону у смертельній небезпеці. Відповідно, з погляду європейців, жінки з Північного Кавказу можуть зібрати речі та переїхати до Москви, Петербург, куди завгодно, і продовжити жити там, і там їх не змушуватимуть носити хіджаб, їм не загрожуватиме вбивство честі. Але, на жаль, це так не працює. Регулярна практика показує, що жінки з Північного Кавказу не перебувають у безпеці в жодному регіоні Росії», – розповідає Митрошкіна. Вона пояснює, що жінкам залишається тільки звертатися до правозахисників та юристів, їхати за кордон і намагатися пояснити ситуацію імміграційній владі тих країн, в яких вони просять притулку.
Війна в Україні та ситуація на Північному Кавказі
У своїй доповіді незалежний експерт Маріана Кацарова повідомила, що ситуація з прав людини в Росії значно погіршилася після повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Як зазначила Митрошкіна в інтерв’ю нашій службі, зростання кількості скарг з боку мешканок Північного Кавказу також почалося після вторгнення РФ в Україну. Зокрема, випадків насильного повернення жінок додому раніше було набагато менше.«Це складний комплекс із кількох факторів, одним із яких є вторгнення в Україну, яке спричинило посилення репресій усередині Росії та надання карт-бланш на насильство та беззаконня правоохоронним органам, включаючи регіональні правоохоронні органи. По суті федеральної влади стало ще більше все одно, що відбувається в регіонах, місцевій владі та силовикам дозволено робити все, що вони хочуть, просто натомість на лояльність федеральному центру», – каже Митрошкіна. «Це призводить до того, що ситуація в суспільстві посилюється. Родичі розуміють, що тепер вони можуть скористатися своїми зв’язками в правоохоронних органах, щоб повернути дівчину, і їм за це нічого не буде, тому що реакції ні від регіональної, ні від федеральної влади, ні будь-якої суспільної реакції немає. Виходить, що, на жаль, у регіонах люди поступово починають жити у новій реальності, де з дівчатами та жінками дозволено поводитися як із речами», – додає вона.
*Спецдоповідачі ООН є незалежними експертами, їх призначає Рада ООН з прав людини для розгляду ситуацій в окремих країнах або глобальних тематичних проблем. Вони не є співробітниками ООН, не представляють будь-яку іншу організацію чи уряд, працюють в особистій якості та не отримують від ООН зарплату за свою працю.
